Nazareth

Триває турне The 40th Anniversary world tour легендарного шотландського рок-гурту на теренах пострадянського простору, яке охопить і 9 міст України. Розпочали марафон з Алмати. Далі були Біла Церква, Київ і нарешті Львів. Попереду - ще два десятки концертів і місяць гастролей у найбільших містах України та Росії.

Концерт шотландського квартету рокерів-старожилів у Львівському цирку розпочали з півгодинною затримкою. Публіка, переважно віком від 30 і старше, яка на 70 відсотків заполонила зал, розгортала плакати з назвами улюблених пісень Alcatraz і Cocaine та оплесками вимагала появи кумирів на сцені. (Безпрецедентною як для цирку видалася ціна квитків, що коливалася від 100 до 350 гривень). Чекати довго не довелося – світло згасло, і під звуки волинки на “сцені” з’явилися Nazareth. Розпочали виступ рок-монстри з презентації платівки The News.

- Минуло 10 років від останнього нашого альбому, - розповідав кореспондентові “ВЗ” бас-гітарист гурту Nazareth Петі Егнью. - Тож ми мали достатньо часу, щоб створити новий. The News – групова платівка, до роботи над якою активно долучилися всі члени команди, кожен з нас написав хоча б одну річ. Всі вони різні за стилем: тут і м’яка лірика, і жорсткий рок, тому легко пізнається рука автора кожної з композицій.

...З перших акордів глядачів “розривало” від емоцій. Nazareth, які свого часу були кумирами кожного другого присутнього у залі, заводили публіку з півоберта. Натовп шаленів, “кайфував”, стрибав... І попри всі заборони відео- та фотозйомки, глядачі були готові навіть пожертвувати камерою, але хоча б частково зафіксувати і зберегти музичний спогад про молодість.

Відспівавши нову програму, “назаретівські” дядечки-рокери (до речі, у прекрасній фізичній формі) запропонували публіці вже добре знані хіти Love Hurts та Dream on. Після півтори години драйву “розпашілі” глядачі не відпустили “назаретівців” без виходу “на біс!”. Після хвилинного скандування публіки рокери повернулися на сцену ще на 15 хвилин. Прощальними піснями стали Cocaine на вимогу публіки та Animals.

...А після закінчення виступу Nazareth ніхто не очікував продовження. Ніхто не оголошував, що “далі буде”. А далі на сцені з’явилася легенда української рок-сцени гурт “Кому вниз”. За сім хвилин, доки хлопці підключали свої інструменти, 90 відсотків з присутніх, нічого не підозрюючи, залишили зал...

А “Кому вниз” того вечора були “в ударі”. Відсутність масовості публіки збалансувалася хорошим звуком. Упродовж 40 хвилин хлопці виконали свої найвідоміші пісні, зокрема “Мамай”, “Ліра”, “Пісню химерного краю” та пісні на вірші Олександра Олеся “Ворони” та слова Тараса Шевченка “Микита Швачка”... Нечисленна, але задоволена публіка вимагала виходу “на біс!”, тож на завершення у виконанні “Кому вниз” прозвучав ще й “Суботів” на слова Тараса Шевченка.

«Політик і брехун - ідентичні поняття»

- Наскільки змінився “меседж” вашої рок-музики за 40 років?

- Нічого не змінилося, - розповів кореспондентові “ВЗ” вокаліст гурту Nazareth Ден Маккаферті. - Ми не співаємо про важкі будні, а лише про секс, наркотики і рок-н-рол (cміється. – Б.Г.) У своїх піснях говоримо про те, що знаємо, – про стосунки між людьми, подорожі, любов і в жодному разі не про політику.

- Піднімаємо актуальні теми, - приєднався до розмови бас-гітарист гурту Nazareth Петі Егнью. - Пісня Layer (з англ. – брехун. - Б.Г.) написана про Джорджа Буша, який, чого ж тут правду приховувати, є брехуном. Наш гітарист Джимі написав пісню про комп’ютери. Для нас ЦЕ актуально, адже 40 років тому не було ні Інтернету, ні навіть мови про якісь веб-сайти.

- Якщо ви заспівали про Джорджа Буша, то, певно, не байдужі до політики...

Д.М. У наших піснях може з’явитися і Джордж Буш, і будь-хто інший з політиків будь-якої країни. Тому що політик і брехун - ідентичні поняття.

- Яка різниця між молоддю 20 років тому і нині?

Д. М. Коли мені було 16 років, я знав все і навіть більше. Нині ж більше знає молодь. І це - нормально. Бо все змінюється, і цей плин часу найкраще встигає підхопити молоде покоління.

- Чим займаєтеся поза музикою?

П.Е. Спимо. Багато спимо. Якщо є час для відпочинку, не хочу бачити у ці моменти гітари. Не вірте у те, що ми приїжджаємо з турне додому і хапаємося за гітару писати пісні...

- У багатьох музикантів зберігаються їхні перші музичні інструменти. Ви свої зберегли?

П.Е. Свою першу гітару, яку мав в 11 років і яка для мене назавжди залишається особливою, не зберігаю, але знаю, хто є її власником нині. Пам’ятаю, як кровоточили пальці від жорстких струн, коли я тільки починав грати. Натомість бас-гітару, на якій граю зараз, не змінюю уже 31 рік.

- Чи стежите за сучасними музичними тенденціями? Чия музика з молодих команд вас зачіпає?

П.Е. У Британії знаю багато молодих команд, які для мене, можливо, звучать трохи “попсово”, але все одно вони роблять хорошу музику, зокрема Arctic monkeys чи Kaiser chief. Не купую платівки молодих груп, адже маю 19-річного сина, який слухає і грає таку музику. Іноді прислухаюся до того, що у нього звучить, а іноді вимагаю вимкнути цей жах. Наші діти працюють з нами. Nazareth - сімейний бізнес.