"Піккардійська терція"

Дніпропетровцям приємно, що зі львівським чоловічим секстетом "Піккардійська терція", який має вже світову славу, у нас складаються дуже тісні і дружні стосунки. Мало того, що протягом менш, ніж року він побував у нас вже тричі, так тепер навіть презентацію свого нового альбому "Етюди" проводить саме у нас, а не у рідному Львові. Офіційна ж презентація у Києві відбудеться восени. Львів”янам імпонує наша легкість, доброзичливість і щирість. І, як сказав керівник колективу Володимир Якимець, вони нам довіряють.
Це вже стає традицією, що на концерти секстету зал заповнюється вщерть, зал знає напам”ять багато пісень і охоче підспівує найулюбленіші, або просто на пропозицію Андрія Капраля повторює за ним найскладніші музикальні пасажі. Андрій навіть дивується здібностям слухачів. Та, мабуть, саме завдяки ним ми і удостоїлись великої честі. Коли минулого разу Андрій, як завжди, звернувся до залу з проханням підспівати найпопулярнішу пісеньку "Старий трамвай", то виконання було таким чистим і дружнім, що Володимир Якимець пообіцяв включити запис цього підспіву у новий альбом. І ось тепер в альбомі "Етюди" дніпропетровці зможуть почути й свої голоси.
У концерті було багато нових пісень, так само прекрасних, як і знайомі раніше. Репертуар був знов таки різноманітним - від "маланки" до сучасних пісень, від року до джазу, українською, іспанською, англійською мовами. Це знамените акапельне виконання. Андрій Капраль та Славко Нудик співають самі пісні, а решта співаків голосами зображують інструменти, причому настільки майстерно, що Богдан Богач навіть зриває за це оплески.
На питання, чи не хочуть співаки поекспериментувати - виступити з інструментальним супроводом, або, приміром, допустити у свій чоловічий коллектив жіночий голос, Володимир Якимець відповів, що експерименти навіть з барабаном ні до чого не привели - не поєднується він з голосами! Взагалі акапельний спів -- це народна хорова культура, що базується на світових стандартах, і не варто від цього відмовлятися. Що ж до жінок, то, можливо, невдовзі з "Терцією" заспівають сестри Тельнюк.
-- Чи був у вас хтось за взірець, коли ви починали, і чи наслідують тепер вас?
А.КАПРАЛЬ:-- Краще не мати взірців, тоді знайдеш своє. Отак і ми. Хіба що слухали переспіви "Біттлз". А нас може хтось з молодих і намагається повторити, тільки ми від цього їх відмовляємо, бути копією нецікаво.
-- Ми раді за вас, що ви удостоєні найвищої в країні нагороди - Державної Шевченківської премії. Щиро вітаємо!
В.ЯКИМЕЦЬ: --Дякуємо. Для нас також дуже приємно - адже держава нас не просто помітила, а й визнала. До того ж ми наймолодші з лауреатів, нам усього 15 з "хвостиком", а вік артистів - від 32 до 41.
--Як ви ставитеся до поп-музики? Що вище рок чи джаз?
В.ЯКИМЕЦЬ: -- Досить наївне запитання. Наша группа - не группа стадіонів, наше мистецтво більш камерне. Всілякі шоу нам не потрібні. І навіщо, коли й без цих витівок з першої ноти слухачі вже наші. Але люди люблять і те, і те. І якщо рок-група багато імпровізує під час виконання, то то вже є джаз.
--Ви багато їздите за кордон, як вас там сприймають?
А.КАПРАЛЬ: -- Дуже добре, люди скрізь люди. Три дні тому були на Днях України в Сингапурі, дуже приємно було представляти свою країну там, де, можливо про неї ще не чули. Цього року поїдемо ще й у Німеччину та в інші країни. Це, звичайно, збагачує і нас, і наш репертуар.
-- Ну, а ми вже чекаємо на вас знову. Ми -- ваші.
-- А ми - ваші.